середу, 31 серпня 2016 р.

ДОПОМОГА ДИТИНІ, ЯКА ПЕРЕЖИВАЄ ВТРАТУ...



Психолого-педагогічна допомога дитині, яка переживає горе, вимагає від дорослих не лише володіння конкретними формами спеціально организованої психотерапевтичної допомоги, а умінням в межах повсякденного життя допомогти їй пережити горе, підтримати, запобігти розвитку неврозів. Оволодіння такими прийомами доступне і необхідне батькам, учителям, вихователям, всім дорослим, які працюють із дітьми, й можуть зустрітися з ситуацією, коли дитині потрібна допомога, підтримка, розуміння.
Батьки і вчителі зазвичай розповідають дітям про прояви життя, але прагнуть уникати розмов і пояснень із приводу смерті. Протее досвід показує, що в сім'ях, де тема смерті не заборонена, де в доступних формах відповідають на запитання, дитина виявляється краще підготовленою до серйозних втрат, ніж у сім'ях, де дорослі всіляко ухиляються від таких розмов. Проте ідея ознайомлення детей із цією сумною стороною життя зустрічає значний опір дорослих, які вважають, що дітей слід захищати від подібних думок.
Якщо в сім’ї горе, то потрібно, щоб дитина бачила це і могла виразити його разом зі всіма. Переживания дитини у жодному випадку не можна ігнорувати. Навіть, якщо в сім'ї є психічно неповноцінна дитина, ніяк не можна недооцінювати її здатність зрозуміти, що відбувається, а також глибину її емоцій. Вона, як і інші діти, повинна бути долучена до переживань усієї сім’ї, і їй потрібні додаткові вияви любові й підтримки.
Найскладніше—повідомити датині про смерть близькоі людини. Краще, якщо це зробить хтось із рідних. Якщо це неможливо, то повідомити повинен той дорослий, якого дитина добре знає й довіряє.
Дитина може продемонструвати спалах гніву стосовно того, хто повідомив їй про смерть близької людини. Не потрібно в цей момент умовляти дитину взяти себе в руки, заспокоїтися, бо горе, не пережите вчасно, може повернутися через місяці або роки.
В період горя в сім’ї не слід ізолювати дитину від сімейних турбот. Всі рішення по-винні прийматися членами сім’ї узгоджено.
Бажано, щоб дитина говорила про свої страхи, але не завжди легко її до цього спонукати. Потреби дитини здаються нам очевидними, проте мало хто з дорослих розуміє, що дитині потрібне визнання її болю і страхів.
Вважається, що після похоронів життя сім’ї приходить у норму: дорослі повертаються на роботу, діти—в школу. На думку А.Андреєвої, саме в цей момент втрата стає найбільш гострою. Через деякий час після трагедії в дитини може початися енурез, заїкання, сонливість або безсоння, вона починає гризти нігті, смоктати палець тощо.
Повернення до школи може бути важким. Зустріч із вчителем і товаришами потребує особливої мужності. В цей період важко й боляче сприймаються будь-які слова навіть від добрих знайомих. Діти, не дуже чутливі в повсякденному житті, поводять себе б1льш природньо й доброзичливо, ніж дорослі до живого з батьків дитини. Коли дитина прийде до школи, вчитель повинен сказати їй, що знає про її горе, щоб дитина не відчувала байдужість із боку вчителя.

1. Спостерігайте за змінами поведінки дитини. У перші тижні спостерігаються негативні реакції. Ставтеся до цього терпляче, не показуйте свого здивування, не дійте всупереч дитині.
2. Поговоріть з дитиною, якщо вона цього хоче, знайдітъ час вислухати її. Це не завжди легко зробити, та все ж спробуйте. Поясніть дитині, що ви хочете поговорити з нею, виберіть слушний для цього час. Під час розмови будьте уважними.
3. Оточуйте дитину любов'ю, увагою і фізичною турботою. Обійміть її, візьміть за руку. Дотик має для дитини величезне значения. Це дозволяє дитині відчути, що ви піклуєтеся про неї й готові їй допомогти. Саме зараз вона потребує любові, розуміння й підтримки.
4. Приверніть кращих друзів до дитини. Якщо вам вдасться зібрати кращих друзів дитини, поясніть їм, що, коли вмирає хтось, кого ви любите, розмови про цю людину допоможуть зберегти про неї добру пам'ять. Серед товаришів дитини може бути той, хто зможе її підтримати у «важку хвилину» в школі.
5. Будьте готові до запитань і завжди будьте чесними у відповідях. Дітей часто цікавлять питания народження і смерті. Дуже важливо знати культурний рівень сім’ї дитини, її релігійні установки.
6. Дайте дитині можливість виражати свої емоції відкрито. Не допустіть, щоб одна дитина виражала свою агресію за рахунок інших дітей. Для зменшення агресії маленькій дитині дайте різні коробки, ящики, папір, який можна м'яти, ламати й бити. Підлітку доручіть фізичну роботу, що вимагає значних зусиль. Якщо ваші очі наповнилися сльозами, не приховуйте цього. Покажіть дитині, що плакати не соромно. Заборона сліз протиприродна для малюка и навіть небезпечна, але не потрібно примушувати дитину плакати, якщо вона не хоче. Говоріть із нею про свої власні почуття.
7. Поясніть дитині, якщо вона вважає себе винною в смерті близької людини, що це не так.
8. Не слід вимовляти таких фраз, як «Скоро тобі буде краще». Ефективніше буде сказати: «Я знаю, що ти відчуваєш, і теж не розумію, чому твоя мати померла такою молодою. Я тільки знаю, що вона любила тебе, і ти ніколи не забудеш її». Визнайте право дитини на переживания.
9. Не перекладайте на дитину обов'язки дорослих («Ти тепер чоловік, не засмучуй маму своїми сльозами» — так інколи говорять навіть 8-річній дитині).
10.Налагодьте співпрацю в інтересах дитини: батька з вчителями, вчителя з батьками.
11 . Не шкодуйте часу, коли, вкладаєте дитину спати. Розмовляйте з нею, заспокоюйте. Якщо потрібно, залишіть увімкненим нічник.
12. Встіновіть зв'язок між минулим і майбутнім дитини. Поясніть дитині, що життя продовжується. Покажіть перспективи майбутнього.
13. Спостерігайте за дитиною, коли вона грається. Сприяйте іграм, які знімають напруження. Дитина, яка перенесла травму, повинна мати можливість гратися з піском і водою. Корисними також будуть ліплення з пластиліну і малювання фарбами. Ці ігри й заняття мають сильний психотерапевтичний ефект.
14. Звертайтеся до психолога або спеціаліста, який зможе провести профілактику ускладнень у процесі переживания дитиною психологічної травми.

Як підібрати гурток для дитини? (пам’ятка для батьків майбутніх гуртківців)

Багато педіатрів сходяться на думці, що до трьох років дитини немає особливого сенсу водити в гуртки. Почати відвідування гуртків найкраще з трьох-чотирьох років. якщо Ви підберете такий гурток, в якому дитина буде з радістю проводити вільний час, де знайде справу до душі, яке стане улюбленим хобі, проведені там години не будуть сприйматися як виснажлива праця. Навпаки, малюк зарядиться позитивними емоціями, і відмінно відпочине. Не дарма найкращим відпочинком вважають не неробство, а зміну діяльності.

Щоб дитина, займаючись в гуртку, не втомлювалася ще більше, а набиралася сил, знань і позитивних емоцій, необхідно врахувати наступне:

- Не варто вибирати заняття, до яких необхідно довго добиратися. Кращий варіант – ті гуртки, які знаходяться в кроковій доступності від школи або будинку.

- Курси іноземних мов, уроки з репетитором, додаткові заняття з шкільних предметів - це не гуртки, а навчання.

- Бажання дитини при виборі гуртка - закон. Порадьтеся з нею, запитаєте, чим би вона хотіла займатися, що їй цікаво. Зверніть увагу на її здібності і таланти.

- Не ігноруйте скарги малюка, на те, що йому нудно і нецікаво, некомфортно на заняттях. Можливо, причина не тільки в тому, що йому не до вподоби саме нова справа, а в тому, що не сподобалася атмосфера в групі, викладач або тренер. Постарайтеся з'ясувати, в чому причина, можливо краще буде змінити місце занять.

- Не переживайте, якщо дитина швидко втомлюється від одного гуртка, і "загоряється" новим захопленням. Дозвольте дитині вибирати, позайматися в багатьох гуртках і спробувати свої сили в різних напрямках.

- Якщо дитина сама точно не визначилася, куди хоче піти, має сенс разом з нею почитати про ті гуртки, які є можливість відвідувати. А потім сходити в обраний гурток, щоб поспостерігати, як займаються інші діти.

Особливості поведінки дитини, які впливають на вибір гуртка:
1. Дитина активна, без сорому висловлює власну думку і рветься в бійку, щоб її довести? ЇЇ дратує програш, який залежить ще від когось?
Для маленького індивідуаліста варто вибрати гурток, де дитина зможе добиватися високих індивідуальних результатів, і вся увага викладача буде повністю присвячена їй. Гурток, який дозволяє прийти до кінцевої мети, розраховуючи виключно на власні сили, виробить в дитині відповідальність, наполегливість і цілеспрямованість.
2. Дитина доброзичлива, з однаковою радістю вибирає як активну, так і пасивну роль у грі, і головне для неї – не перемога, а участь?
У даному випадку варто вибрати гурток для дитини, який розвиває спілкування всередині соціуму. Будь-які командні гуртки стануть для такої дитини незамінним досвідом і розвинуть такі чудові якості, як співчуття, дружелюбність і прагнення до колективної перемоги.
3. Дитина в будь-якій грі «приміряє» на себе роль лідера, має можливість згуртувати навколо себе однолітків і захопити їх спільною метою?
Вибираючи гурток для такої дитини, слід, виходити з наявності в даному гуртку місця капітана команди, командира групи, відповідального за стенд або помічника викладача. Рано чи пізно така дитина займе в маленькому соціумі лідируючу позицію, головне, щоб даний гурток припускав її наявність. Маленький лідер оцінить колективну працю і в подальшому стане прекрасним організатором, який володіє відповідальністю, працьовитістю і комунікабельністю.
4. Дитина тиха, сором'язлива, погоджується з будь-якою роллю, яку підбирають для нього однолітки і рада вже тому, що її просто взяли в гру?
З одного боку, батьки можуть намагатися розвинути в дитині «бійцівські» якості, віддаючи її в бойові спортивні секції або гуртки, де викладач спробує «розкрити» раковину, в яку ховається дитина. В деякій мірі це може виявитися корисним і навчить дитину відстоювати власну думку незалежно від схвалення оточуючих. Проте вибрати гурток для дитини, що має характер інтроверта, слід особливо обережно. Тут головне – не перестаратися. Якості бійця, безумовно, стануть в нагоді дитині в її подальшому житті, але такий вибір може увійти в конфлікт з внутрішнім світом дитини і викликати агресивне неприйняття нав'язуваного гуртка, що призведе до ще більшого зверненням «всередину себе» і втрати контакту з оточуючими.
Правила вибору гуртка для дитини:

1.      Враховуйте інтереси дітей, а не власні.
Пам’ятайте, що ваша дитина має обирати гурток за власним бажанням. Ваша думка може виступати як порада. Щоб з’ясувати які інтереси у вашої дитини поспостерігайте за тим, що вона робить із зацікавленістю. Про що частіше розпитує вас. Чим любить займатися, чим захоплюється. Не обирайте певний гурток своєму синові або доньці тому що Ви хотіли займатися в ньому.

2.      Враховуйте вікові особливості дитини.
Чим менше вік вашої дитини, тим більше терпіння та уваги ви маєте приділити їй для адаптування до нових умов у гуртку.
Більшість гуртків розраховані на різні вікові категорії дітей. Бажано, навчання у певному гуртку розпочинати ще з 5-6 років. Так дитина поступово та систематично буде оволодівати певним багажем знань та умінь. І вже в старшому віці зможе досягти неабияких результатів. Дітям дошкільного та молодшого шкільного віку бажано відвідувати гуртки для розвитку моторики: де діти можуть щось ліпити, складати, малювати, вирізати, клеїти тощо.
Підліткам та старшокласникам рекомендують відвідувати лідерські, інтелектуальні та психологічні гуртки. Де вони можуть поспілкуватися з однолітками, розкрити свої індивідуальні якості, повірити в свої власні сили та амбіції, навчитися виступати перед публікою, знайти друзів.
3.      Враховуйте психологічні особливості  дитини.

 Темперамент.
Темперамент дитини може допомогти у виборі гуртка.
Діти-сангвініки, бажають відвідувати майже всі гуртки, їх завжди цікавить щось нове, особливо на початку учбового року.
Вони намагаються записатися у велику кількість гуртків, прагнуть всі відвідувати, але через певний час їхня активність затухає, в силу свого темпераменту не вміють довести розпочату справу до кінця. І в кінцевому результаті можуть зовсім нікуди не ходити, і постійно казати, що їм нудно. Тому, допоможіть дитині обрати на початку навчального року лише 2-3 найбільш улюблених, важливих гуртка для неї. Нехай поступово у свій ритм життя вводить інші гуртки, якщо буде встигати.

Дітям-флегматикам зазвичай подобаються гуртки, на яких необхідно проявляти зосередженість, увагу, витривалість. Такі діти досягають неабияких результатів у гуртках: ліплення, малювання, вишивки, конструюванні, грі на гуртках інтелектуального напрямку тощо.
Дитині-флегматику, потрібен більший час і докласти більше зусиль щоб адаптуватися до театрального гуртка, або лідерського. Тому що їм важко показувати, проявляти свої емоції та почуття. Але за допомогою терпіння і наполегливості і власного бажання діти-флегматики розкриваються і у таки гуртках.

Зазвичай, дітям-холерикам подобаються відвідувати гуртки на яких вони можуть проявити свою неповторність, активність. Це можуть бути лідерські, психологічні гуртки. Психологи рекомендують дітям-холерикам, які мають нестійку увагу, непосидючість, зверхактивність займатися у гуртках ліплення, конструювання, малювання. На яких вони можуть вчитися контролювати свою агресію, емоційність.

Діти-меланхоліки бажають відвідувати театральні гуртки, гуртки журналістики або  психологічні – всі ті, на яких вивчається, розкриваються внутрішній світ людини.
Такі діти можуть блискуче розповісти вірш, виступити на сцені, написати неабияку картину або оповідання. І в то й же час, вони являють собою найбільш вразливих дітей.
Діти-меланхоліки досить чутливі, ранимі, можуть сильно переживати певні труднощі. Їм особливо потрібна психологічна підтримка з боку батьків, педагогів та друзів. Вони розкриваються, досягають неабияких результатів якщо їх підтримувати, хвалити. Ви можете втратити добрі стосунки, якщо будете на таких дітей кричати, або вимагати кращих результатів.

4.                 Вміння адаптуватися.
Кожній дитині потрібний час щоб адаптуватися: одній достатньо декількох занять, щоб звикнути до нових умов гуртка, друга дитина сильно хвилюється, висловлює не бажання ходити на заняття, починає засмучуватися, коли ви її залишаєте. Поясніть дитині, що необхідний час, щоб звикнути до нових умов. Запитуйте, чи були на заняттях діти, які сподобалися вашій дитині. Дружба та позитивне спілкування між дітьми допомагає швидше адаптуватися. Виконуйте разом з дитиною завдання, які дають на гуртку. Вирішуйте разом труднощі які виникають. Висловлюйте щиру зацікавленість та пошану до інтересів своєї дитини. Тоді ваша дитина буде систематично відвідувати гуртки, мати постійний цікавий розпорядок дня і найголовніше – гармонійно розвиватися.

  1. Організовуйте режим кожного дня дитини.
Не бажано перевантажувати життя дитини. Ви маєте пам’ятати, що заняття у різних гуртках має приносити дитині радість, розвиток і задоволення. Необхідно установлювати правильний розпорядок дня та чередувати заняття з відпочинком. Особливо важливо, щоб дитина не менше години щодня проводила на свіжому повітрі. Крім того, у дитини має бути просто вільний час – під час якого дитина може погратися своїми іграшками, по-дитячи помріяти. І обов’язково кожного дня намагайтеся приділити годинку для ваших дітей. Цей час проведіть разом – спільно зробити, приготувати щось, пограти, обов’язково невимушено поспілкуватися. Такі годинки-спілкування будуть зберігати між вами і дітьми теплі довірливі стосунки.


Правильний вибір гуртка для дитини – зовсім непросте завдання як для неї самої, так і для її батьків. Як і в будь-якому виборі, до цього питання слід підходити уважно і враховувати побажання і можливості обох сторін. Однозначно можна сказати лише одне: змушуючи дитину слідувати власному вибору, батьки ризикують втратити довіру свого малюка, що в подальшому створить нерозв'язні проблеми в сімейному спілкуванні.

понеділок, 29 серпня 2016 р.

Скажемо «НІ» наркотикам!

Що таке наркоманія та вплив наркотиків на організм людини?

При вживанні наркотиків і звиканні до них організму розвивається наркоманія – захворювання, за якого психічний і фізичний стан людини, її самопочуття та настрій цілком залежать від наявності наркотику в організмі. За його відсутності розвивається синдром позбавлення (абстиненція) – дуже тяжкий стан, який супроводжується судомами, сильним болем у м’язах і внутрішніх органах.
Наркотики страшні тим, що навіть одноразове їх уживання може призвести до наркотичної залежності. У зв’язку з фізіологічними особливостями організму наркотична залежність розвивається у підлітків набагато швидше, ніж у дорослих і перші ж експерименти підлітка з наркотиками можуть закінчитися смертю.
Люди, які вживають наркотики, значно більше, ніж інші, ризикують отримати ВІЛ-інфекцію, тому що цей вірус передається через кров при кількаразовому використанні того самого шприца різними людьми. А саме такий спосіб передачі вірусу імунодефіциту є найбільш поширеним у світі.
Людина, котра вживає наркотики, не контролює свою поведінку: наркотики дуже сильно впливають на головний мозок та нервову систему. Під їхньою дією нервові клітини просто “згоряють”. Різко знижуються захисні функції організму.
Уживання дурманних токсичних речовин може спричинити пригнічення функції дихання, порушення серцевої діяльності, як наслідок – непритомність і навіть смерть.
При вживанні наркотиків різко порушується здатність логічно мислити, засвоювати нову інформацію та концентрувати увагу; погіршується пам’ять. Глибоко деформується особистість людини, яка вживає наркотики, розвиваються серйозні психічні захворювання.
Процес деградації особистості йде дуже швидко. Наркомани у 30-40 років (якщо вони доживають до цього віку) – виглядають і почуваються як 70-80-річні.

Основні причини початку вживання наркотиків

1. Цікавість до наркотиків, до нових відчуттів, до “забороненого плоду”, яка базується на хибній упевненості, що вживання кількох доз ще не призводить до наркоманії. Але є значна кількість людей, особливо підлітків, у яких дуже нестійкі (лабільні) біохімічні процеси, і молекули наркотичної речовини можуть уже після перших спроб вживання “включитися” в обмін речовин і зумовити наркотичну залежність. Особливо ці “розваги” небезпечні для тих, хто вже має залежність від нікотину чи алкоголю.
2. Втрата життєвих орієнтирів, а відтак – поява синдрому “беззмістовного” життя, сильне душевне потрясіння, почуття самотності, відсутність уваги і допомоги з боку батьків, педагогів, психологів, друзів.
3. Невдоволення життям, яке виникає на грунті постійних конфліктів у сім’ї, навчальному закладі, низького матеріального і соціального рівня.
4. Вплив оточення, друзів, компанії. Потрапляючи в компанію, де вживають наркотичні речовини, юнак чи дівчина часто починають уживати наркотики, бо не хочуть здаватися “білою вороною”.
5. Простота переходу від сигарет та алкоголю до найнебезпечніших наркотиків. Часом тільки їхня відсутність утримує підлітка від цього кроку.
6. Знання про шкоду наркоманії на рівні загальноприйнятого штампу: “дуже шкідливо” (це стосується і цигарок, і алкоголю), і знання того, до якої міри це шкідливо, а також – коли і як це “шкідливе” проявляється.
7. Кримінільна “романтика”. Деяким підліткам подобається спілкування із старшими, які порушили закон, їм це видається “престижним”; загальновідомим є той факт, що найбільше наркоманів – саме серед злочинців або осіб, які відбували покарання у місцях позбавлення волі.
Отже, необхідно чітко усвідомити:
1.  Наркотики набагато небезпечніші для дітей і підлітків, ніж для дорослих – наркотична залежність у них може виникати вже через кілька тижнів. За незначного передозування наркотичних речовин виникають тяжкі порушення діяльності організму, які можуть закінчитися смертю через зупинку серця або дихання;
2. Між наркоманією і курінням є дуже тісний зв’язок: серед наркоманів 85 % тих, хто курив чи курить;
3.  Єдиною гарантією на нормальне життя  може бути лише категорична відмова від спроб уживання наркотичних засобів.

Поради підліткам

Ефект кривого дзеркала
Підлітки часто вважають, що не потребують контролю та порад батьків. Однак вони або кривлять душею, або помиляються, або кажуть так через недовірливі стосунки з дорослими. Часто тінейджери дивляться не зовсім під тим кутом, під яким може тверезо оцінити ситуацію дорослий. Іноді, наприклад, вони змушують себе повірити у те, що їх симпатія — велике кохання, і роблять через це купу дурниць. Поради ж і зауваження батьків вони сприймають «в багнети». Часто виникає бажання помсти. Зробити на зло дорослим, нехай і завдавши при цьому шкоди собі. Буває, що теми про ЦЕ діти сприймають як жест недовіри, осуду чи докору.
Порада:
Частіше аналізуй слова батьків і свою реакцію на них. Уяви, якби ту ж саму пораду ти почув від друзів. І пам’ятай, що усі намагання «втрутитись» у твоє приватне життя викликані нічим іншим, як любов’ю батьків (нехай навіть іноді поради ці не зовсім обґрунтовані).
Бути попереду
Дуже часто на долю підлітків, котрі мають авторитет у своїх колах, припадає чи не найтяжче випробування: спробувати все, та ще й одним з перших. Аби не втратити свою «популярність», тінейджери йдуть ледь не на все: паління, випивка, наркотики, секс... Це стосується і тих, хто сильно піддається впливу оточуючих. Іноді гнітить думка про те, що він позаду всіх. Отут і починається важкий і тернистий шлях помилок!
Порада:
Ніколи не забувай, що ти людина, а отже, маєш гідність! Якщо ти чогось не хочеш робити, то й не варто, навіть якщо так вчиняє авторитет або ти і сам є авторитетом. Твоє життя — тільки твоє, а не когось іншого і думати про вчинки маєш саме ТИ!
Страшно й соромно спитати
Безперечно, в кожного підлітка виникають особисті відверті питання. Вони б радо поділилися своїми переживаннями, але, як ми вже казали, бояться. Тут причин декілька: не дуже теплі стосунки з батьками, відчуття сорому, провини тощо. Проте краще дізнатись завчасно, аніж потім розплачуватись за свою необізнаність.
Порада:
Якщо тобі не під силу заговорити про щось інтимне з батьками, подзвони в «телефон довіри», або звернися до психолога. До речі, ти можеш ставити запитання  і про  проблеми, пов’язані з конфліктами, шкільними негараздами, алкоголем, наркотиками тощо.

Отже, навіть у найтяжчі хвилини твого  життя у тебе є до кого звернутися. Ти не один! Пам’ятай про це!