середу, 21 вересня 2016 р.

Пам’ятка для педагогів «Дитячій суїцид»

Однією з пекучих проблем на сьогодні є проблема зростання кількості самогубств дітей. Статистичні дані  свідчать, що найбільша частота самогубств спостерігається у віці 15-24 років.
Виділяють такі види самогубств:
1)     істинний (коли людина дійсно хоче вбити себе );
2)     афективний (коли дитина опиняється у кризовому стані, який супроводжується сильними емоційними переживаннями, появою таких почуттів, як спустошеність, відчуженість, самотність );
3)     демонстративний (самовбивство як засіб привернути увагу до своєї особистості ).
Необхідно усвідомлювати, що підлітки не хочуть підкорятися законам "дорослого" життя. Юнацький романтизм, екстремізм, радикалізм, віра в добре – усе це наївні штампи, навіяні лицемірною  культурою. Підлітки несуть у собі таємну  пам’ять про те, як повинні йти справи у традиційному суспільстві, де доросле  життя – не нудна рутина прагматиків, а безперервна співучість у казковій реальності  кругообігу.
Підлітки рідко бажають померти; вони просто намагаються уникнути нестерпних обставин і в такий спосіб вирішити власні проблеми або подолати депресію. Причини суїцидальної поведінки дуже складні і багатогранні. Їх можна шукати в біологічних, генетичних, психологічних і соціальних сферах життя людини. Більшість людей, які вбивають себе, страждають від депресії, яка часто не діагностується і не лікується.
Вчені дослідили, що особи, які схильні до суїциду, не переживають великих стресів у своєму житті; вони скоріше мають певну патологію особистості, яка не дозволяє їм повноцінно справлятися із життєвими проблемами.

Типові ознаки суїцидальної поведінки дітей та підлітків:
1.Суїцидальні погрози, які передують спробі самогубства.
2.Депресія.
3.Значні зміни поведінки чи особистості людини.
4.Приготування до останнього волевиявлення.

Поряд із причинами психологи зазначають десять основних мотивів суїцидальної поведінки.
1. Переживання образи, самотності, відчуженості, неможливості бути зрозумілим.
2. Реальна або уявна втрата батьківської любові.
3. Переживання, пов’язані зі смертю одного з батьків, розлученням батьків.
4. Почуття  провини, сорому, образи.
5. Страх перед ганьбою, глузуванням, приниженням.
6. Страх перед покаранням.
7. Любовні невдачі, вагітність.
8. Почуття помсти, погроз, шантажу.
9. Бажання привернути до себе увагу.
10. Наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів.

Щодо останнього мотиву, психологи давно помітили пряму залежність між кількістю самогубств які демонструють телебачення і реальною кількістю самогубств серед молоді у суспільстві.
Аналіз мотивів суїцидальної поведінки підводить до висновку, що "найсприятливішим" для здійснення самогубства є життєвий період, коли особистість звертається до визначення  сенсу життя та переглядає його цінності, тобто період статевої зрілості та юнацтво.

Чинники ризику суїцидальної поведінки неповнолітніх:
-         попередні спроби самогубства;
-         суїцид альні погрози, прямі або замасковані ;
-         суїциди у родині;
-         алкоголізм, хронічне вживання наркотиків і токсичних речовин;
-         афективні розлади, особливо важкі депресії;
-         хронічні або смертельні хвороби;
-         сімейні проблеми.

Допомога потенційному суїциданту
Якщо ви думаєте, що комусь загрожує небезпека самогубства, дійте згідно зі своїми власними почуттями й переконаннями. Коли людина перебуває в депресивному стані, її більше потрібно говорити самій, аніж слухати когось. Ви можете надати безцінну допомогу, вислухавши розповідь про почуття цієї людини. Зустрічаючи із суїцидальною загрозою, друзі і родичі часто відповідають: "Подумай, ти живеш набагато краще, ніж інші". Такі відповіді одразу  блокують подальше обговорення і викликають у людини ще більшу пригніченість. Бажаючи допомогти таким чином, близькі сприяють зворотному ефекту.
Ні в якому разі не виявляйте агресії, якщо ви присутні під час розмови про самогубство. Важливо допомогти суїцидальним особам зрозуміти, що не потрібно зупинятися на одному полюсі емоцій.
Людина може любити і в той же час інколи відчувати ненависть: сенс життя не зникає, навіть якщо воно приносить душевні страждання. Не залишайте людину одну у випадку ситуації високого суїцидального ризику. Суїциданти не можуть самостійно вирішувати складні проблеми. Перше їхнє прохання – це прохання про допомогу.

Надійним джерелом допомоги є сімейна терапія. Усі члени сім’ї надають підтримку, розповідають про турботи і прикрощі, конструктивно визначають більш комфортний стиль спільного життя. Якщо критична ситуація пройшла, то родичі та друзі не повинні дозволити собі розслабитись. Найгірше може бути попереду. Буває так, що напередодні самогубства депресивні люди кидаються у вир діяльності. Вони просять вибачення в усіх, кого образили. Половина суїцидантів здійснює самогубство впродовж трьох місяців після початку психологічної кризи.

Немає коментарів:

Дописати коментар